Цивільне життя в прифионтових містах...

Саме так, живу тепер я, та мої діти. Саме так.

Життя прифронтових міст...

 Діти ховаються від КАБів, крилатих ракет.

Навчання онлайн, не дає того що повинно давати, а саме знання (я мовчу про соціалізацію). Діти сидять вдома, бо батькам страшно відпускати самих на вулицю, а вдруг...

Не гуляють на дитячіх майданчиках.

Навіть прогулянка у парку пару діб тому у нашому місті (Запоріжжі) закінчилася трагічно, для мами та її сина. Люди гинуть у своїх домівках, бо прилетіла ракета. Люди залишаються без житла та способів існування, тому що в квартирі було все що сім'я змогла зібрати протягом життя...

Люди лишаються рідних, дітей, дружин, чоловіків, гинуть цілі сім'ї...

Прифронтові міста істікають кровью цивільних людей. 

Звісно, це не фронт, звісно... Але...