Господь, віра, війна, піхота...
Коли я воювала в піхоті, дуже багато було поруч смертей, зранку п'єш каву з ним, а в обід виносиш його. Багато було такого, а я залишалася жива, хоча завжди була поряд з пацанами на позиціях, змінилося три склади роти у нас, а я жива. До чого я, я упевнилася на 100% що загине хтось чи буде жити, вирішує Господь, бо немає логіки на війні, найкраще підготовлені гинуть, а дядя Вася алкоголік живий. Тому, якщо Господь вирішить забрати людину, він забере, та ніщо не допоможе. І інша ситуація, танковий снаряд в 5ти метрах, 152мм в дах хати, виносила тіло побратима 3 кілометри під мінометним обстрілом, та міни лягали в 10 метрах від нас, я жива та повернулася додому, поки не час. Коли ми розмовляли з хлопцями підрозділу, та обговорювали загибель побратимів, я казала прийшов час, Господь забрав. А хтось дивувався що залишився живий, ще не час, казали ми, поки не час. На все воля Господа, він вирішує, ми дивуємось, як так, це ж погано, загибель побратима, чоловіка. Але Господь забирає людину в самий кращій час для її душі. Він не деспот, не тиран, він бажає тільки добра людині, найкращому створінню його. Тож, він забирає в самий найкращій час для людини. Колись Спаситель йшов з учнями по дорозі, та учні побачили на узбіччі каліку. Вони запитали його за які гріхи цей каліка втратив ноги, Господь відповів, "Якщо б в нього були ноги, вогнем та мечем він пройшов би всю землю" Я до того, що ми не знаємо, що очікує людину в майбутньому, можливо зараз, найкращий час. Інша історія, колись приблизно на початку 190... років народилося дитя, та через деякий час дуже захворіло, лікарі матері казали що дитя не виживе. Та материнська молитва, вона вимолила у Господа дитину, лікарі були здивовані, адже шансів на одужання не було. І от, хлопчик виріс, та став дорослим чоловіком, й очолив комісію з руйнування православних храмів на території бувшого ссср. Насправді, ми не знаємо що краще для нас, що краще для людини, думаємо то добро, а через деякий час воно може обернутися злом. Тому якщо Господь забирає людину, значить це найкращій час для її душі. Чому найкращій час? Є така думка серед святих отців, що Господь забирає при двух умовах (чи та, чи та) коли духовний розвиток людини є максимально високим та поки він не впав, або коли людина духовно впаде нижче того рівня на котрому вона зараз, й вже ніколи не підійметься. Чому це так важливо? Бо після смерті душа людини предстане пред Господом, та не він буде судити ту душу, а сама душа буде судити себе. Як так? Річ утім що кожна душа для Всевишнього дуже цінна, та він любить усіх своїх синів та доньок незалежно від кількості гріхів, й якось не укладається в голові, коли ми кажемо що Господь то є любов й він не бажає зла, та тим що за гріхи котрі людина творила наприклад всього 75 років земного життя, відправити душу цієї людини навіки в пекло, правда? Якось не в'яжеться, "Господь то є сама любов" та "він осудить душу людини на віки в темряву" Отже, сама душа людини визначить для себе місце де їй бути чи в раю чи в пеклі. Ви скажете, що кожен обере рай, ні, не зможе, якщо людина жила не по правді все життя. Совість загострюється там в 1000чі разів, якщо нас будучи на землі совість інколи мучає та ми не можемо спати чи їсти, то коли вона загостриться в 1000чі разів, чи зможе душа осудити себе не по правді? Це ми на землі навчилися глушити свою совість, розвагами, випивкою, роботою, там не вийде. Й от душа себе осудить куди їй йти. Чому душа грішника відправить себе в ад? Був такий фільм, один гравець у карти зустрічався з дівчиною, та програв він багато грошей та заліз у великі борги. Та дівчина настільки його кохала що неймовірними зусиллями вона дістала ті гроші, та дала їх йому сказавши, віддай борги, та ми будемо жити далі с тобою щасливо. Він взяв ті гроші, та вирішив піти в ва-банк, та знов програв. Коли вона дізналася про це, вона не журила його, вона тільки казала як любить його, і що саме головне що вони разом, та те, що вона знову знайде ті гроші й все буде гаразд. І от йому настільки стала нестерпна її любов, совість настільки гризла його за вчинене, що він прогнав її від себе. Так й душа перед Всевишнім, він буде радий кожній у раю, але душа грішника осудить себе на пекло, тому що любов Господа буде для нього нестерпна. Вона не зможе прийняти його любов. І от навіть тут Господь Благий Чоловіколюбець, він створив пекло те місце де немає Господа та любові його, для тих душ котрі не зможуть бути поряд з ним в проміннях його любові та слави.
