Хочете хоч трохи зрозуміти ветеранів? Прочтіть.

Я вперше після війни відчула що можу й хочу вбити цивільну людину, що цивільна людина вперше після підарів, стала для мене ворогом, якби була зброя в руках я би його вбила. Звісно все це не на рівному місці, мене дуже зачепили.

Але розмова не про це, цивільні, людє, готуйтеся зустрічати ветеранів/ок, правильно з ними розмовляти, не старайтеся показати що Ви кращі, розумніші, багатіші, старіші чи старші, й із за цього ветеран/ка повинна на вас дивитися з низу до гори. Ваш вік, статус перед заслугами та жертвами ветерана/ки ніщо!!! 

Коли я була в госпіталі в Харкові та виходила з одного з маркетів, дідусь років 70ти пропускає мене першою на вихід, я кажу ні, проходьте, а він відповідає, та ні, Ви проходьте, це Ви нас захищаєте. 

Забувайте вже за те, що ветеран/ка це дідусь-бабця яким 85 років, на теперішній час ветеран/ки вже в 25 років. Зі мною в госпіталі був хлопець котрий пройшов весь Бахмут (вуличні бої), йому було 25 та вже 7 кантузій, та поранення. Ветеран/ка то вже інша людина, зрозумійте це! Це люди котрі не бояться смерті, це люди котрі вже не виробляють адреналіну коли на них кинеться собака, вони її просто вб'ють якщо буде чим, а якщо не буде то просто звернуть їй шию і все! В них інші координати мислення. Вбивство для цивільної людини це звісно жах, а для солдата котрий був на війні, та воював, це просто прибрати загрозу, все! Просто прибрати загрозу! Вдумайтеся!! Для ветерана "ворог" це може бути не тільки російський окупант, це статус людини для ветерана, й ворогом для ветерана/ки може стати будь-яка людина, прошу вас вдумайтеся в ці слова! Зрозумійте це! Воїн що був на війні, це вже зброя. Вам же не прийде в голову гратися з зарядженою зброєю, направляти куди заманеться, стріляти в бік людей? Ветеран/ка це та сама зброя, не можна поводитися з ними легковажно, а як зі зброєю відноситися поважно, та поважати, й завжди пам'ятати що саме ця людина, цей ветеран/ка віддали майже все (здоров'я, час життя, пожертвували сім'ями, дітьми, дружинами, чоловіками, кар'єрою, всім своїм соціальним життям) окрім свого життя щоб Ви жили в мирі, були живі та здорові, щоб були живі ваші діти та батьки, друзі та знайомі. 

Тим часом цивільні з ними спілкуються як з рівними, а часто невілюючи те що пройшов ветеран/ка, без поваги. Да не будете Ви ніколи на рівні з людиною котра бачила смерть та несла її кожного дня!!! Зрозумійте це!!! Коли він/вона під обстрілом арти виносили на собі поранених, жертвуючи своїм життям заради побратима-посестри, заради всіх вас у містах та селах!  Ви не будете ніколи з ними на рівні!!!  Запам'ятайте!

 Але ще є проблема, майже всі ветерани не реабілітовані, та не інтегровані в суспільство.  Не вилікувані, бо це дорого. Потрібні реабілітаційні центри для ветеранів, потрібні пільгові ціни чи державні програми для купівлі-безкоштовного отримання медикаментів ветеранами в аптеках. Але коли було потрібно вам, вони не роздумуючи віддали здоров'я для захисту вас!!  Тепер вони повинні лікуватися за свій кошт. Потрібні державні програми отримання психологічної, психіатрічної, кризової допомоги! Їм потрібна ваша допомога! Вашим захисникам котрі захищали всіх вас!!!

Й ще одна на останок проблема.

В інтернеті в соц. мережах викладують постери, пишуть слова воїнам "Ви наші сонечка, ви тільки повертайтеся" "Ви наші захисники/ці повертайтеся, ми вас чекаєм!" "Ви наші герої/ки!" А знаєте з чим особисто я зіткнулася після повернення в цивільне життя? 

Люди не хочуть, допомагати ветеранам в інтеграції, вони не хочуть чути, за ту біль, горе, кров, грязь, гімно, втрати, жертви через які пройшли ветерани. Не хочуть чути, бо некомфортно, важко, сумно, тригерить, портить настрій, немає часу. Але цей час у вас є тільки завдяки їм!!! Задумайтеся!

Де ж ваші постери, де ж ваші "сонечка" ліцеміри?! 

Ветерани/ки "неудобні", цивільні люди хочуть щоб вони прийшли білі та пухнасті, в залізних блискучих латах та на білому коні, й без проблем ну, а як же інакше, у героїв не може бути проблем після війни!!!

Але так не буває, люди віддали все окрім життя для захисту усіх вас, й це не гучні слова!! Особисто я віддала психічне здоров'я, здоров'я хребта, контузії через котрі в мене божевільні мігрені, та лікарі сказали готуйтеся до цього "через день" наряду з тим що будуть проблеми з пам'яттю, і це я відбулася ще легким переляком! Здоров'я моєї дружини, бо на фоні очікування "похоронки" кожен день на протязі року, привело до клінічної депресії. Але я ж не одна котра віддала що в мене було, нас тисячі! Та дружин, чоловіків, ветеранів/ок котрі теж віддали багато, за те щоб дочекатися. Підтримували воїнів весь цей час, щоб воїни могли захищати вас!
Підтримка ветеранів це є одним з основних пунктів допомоги та інтеграції їх в суспільство!
А для цього треба вислухати, та підтримати, це як мінімум, і часто буває не один раз.

Але чомусь цивільні люди думають, що саме ветерани/ки повинні пристосовуватися до соціуму, а не соціум до них. Та проблеми ветеранів/ок це тільки їхні проблеми та не стосуються нікого окрім них. А знаєте чому це не так ,та помилкова думка? Все тому що я вже написала, бо ветерани/ки заради вас та ваших рідних, близьких, віддали ВСЕ окрім життя!