Що зі мною не так...

Після 8ми місяців очікування я отримала посвідчення учасника бойових дій.

Взявши його у руки, я відчула сум, біль, смуток, котрий мене не покидає вже декілька діб. Я думала що закрила для себе питання пережитого, пройденого, але таке відчуття що щось звграло новими кольорами. Хоча нічого нового я не відчула, та нічого нового я не згадала. Просто тягар спогадів раптово став сильнішим. Я ніколи в житті, якщо би мала можливість обирати, ніколи, не обрала цей шлях знов. Не ображайтесь патріоти, не ображайтесь люди. Але зависока ціна для мене, заради того щоб мене просто забули та викинули, залишили зі своїми проблемами, після того як я віддала максимум того що могла. Мені можуть сказати що це не так, мовляв багато людей поважають, та вдячні.

Але згадайте наприклад скільки у вас в друзях на ФБ, та скільки реально вам пишуть? Цікавляться як Ви? Чи потрібна допомога? Так й тут, вдячні багато, а пишуть та цікавляться одиниці. Так й в житті, принаймні в моєму, зі мною тільки моя партнерка та діти. Це всі, хто не в онлайні турбуються та цікавляться.

Так було й так буде, немає в нас інституту ветеранства.

Але я відводіклась та допис не про це...

Допис про те що я отримала УБД.

Хтось може сказати що УБД дає наприклад пільги, 75% на комуналку, але й тут надурили, вони кидають на карту пару тисяч в місяць на комуналку та й все.

Дітям безкоштовна їжа в школі? Так у нас онлайн. Безкоштовний проїзд? Я вас прошу, я надивилася як ветеранів АТО виганяли з маршруток водії. Безкоштовне лікування? Так, але тільки тими препаратами що має лікарня, інше купуєш за свій кошт.

По суті ніяких привілеїв УБД не дає. Тільки статус який можна повісити в .......

Едине що дає статус ветерана це біль, біль від наслідків кантузій та поранень, біль та сльози від спогадів жахів, та втрат... Та п'ятихвилинне згадування людей коли вони узнають за твій статус, та забудуть, через день...