Що заважає ветерану повернутись в соціум та почати нормальне життя...

Я не маю ступеня з психології, чи диплома психотерапевта, чи психіатра.

Все що я тут написала, це мій шлях, те що я зрозуміла, відчуття, та дорога до зцілення.

Механізм, який заважає ветерану повернутися до нормального життя.

 Як я вже казала, на війні немає часу фіксувати все, що відбувається навколо, все це пекло, немає часу фіксувати це у свідомості, все відбувається надто швидко. Тому все це відкладається до певного моменту в підсвідомості.

 Але коли Ветеран потрапляє в спокійні умови, коли повертається додому, все, що було зафіксоване в підсвідомості, хоче вирватися назовні і записатись у свідому пам’ять.

 Багато ветеранів, я б сказала, навіть 90% відсотків котрих я знаю, не хочуть згадувати події на війні, не хочуть фіксувати ці спогади у своїй свідомій пам’яті, не хочуть їх переживати заново і намагаються виштовхнути назад у підсвідомість. Не думати, не розповідати, не згадувати. Ніколи. 

І це їхня найголовніша помилка в цьому питанні.

Це призводить до того, що не дозволяє їм нормально жити. Та демони рвуться назовні... Тому що ті речі, які є в підсвідомості, так влаштована людська психіка, це має бути зафіксовано у свідомій пам'яті, записано в книгу свідомого життя, та пережите.

 Якщо цього не зробити це не дозволить їм нормально жити, ті демони будуть намагатися постійно рватися наружу, і якщо ветеран чинить опір запису цього у свідому пам'ять, (запис у свідому пам'ять це розказати, згадати, сказати собі "так це було я приймаю це") це призведе до депресії, наркотиків. наркоманії, злочинності, алкоголізму, агресії, розлучення сім'ї. На вибір, можливо й все одразу.

 Тому, перш за все, необхідно донести до ветерана що потрібно записати з підсвідомості у свідому пам’ять, не треба втікати від цих спогадів, все, що було на війні, потрібно пережити, переосмислити, записати і закріпити. Та положити на полицю з книгами, якщо цього не зробити, його життя буде зруйноване.

 І звичайно, попутно потрібно працювати з психотерапевтом і психіатром, потрібно хоча б рік приймати антидепресанти і працювати з психотерапевтом.

 Все це в сукупності дозволить ветерану повернутися до нормального життя, але я, звичайно, упустила й ще одне: потрібна підтримка в сім’ї ветерана і розуміння з боку рідних у сім’ї ветерана.

 Все це разом поверне ветерана до життя. Я пройшла цей шлях.

 Звичайно, неможливо повністю вилікувати все.

Ви не можете довести автомобіль до стану з заводу коли він вже пройшов сотні тисяч кілометрів.

 Але ці терапевтичні та психологічні заходи, І ТІЛЬКИ В КОМПЛЕКСІ дозволять ветерану повернутися в суспільство і бути прийнятим.

Все це стосується ветерана тільки коли він повертається до мирного життя.

Та все це краще робити не в Україні, бо важко лікуватися від війни в місці там де війна.

Ситуація коли ветеран ще воює на війні. Що я можу сказати, вилікувати не вдасться, можливо буде тільки зняти гострий стан.